З України до Португалії на авто з дітьми WithPortugal
Blog single

З України до Португалії на авто з дітьми

Іра з подругою і двома дітьми на авто, через всю Європу приїхали до Португалій і сьогодні ділиться з нами своїми враженнями від країни та відношення до українців у різних куточках Європи.

Іра, привіт! Дуже дякую, що виділила для нас час. І спочатку стандартне питання — як ти опинилася в Португалії.

Ми з чоловіком і дитиною більше десяти років проживали в Києві. Чоловік працює в ІТ компанії, і приблизно за декілька тижнів до початку війни нам запропонували перебратися на захід країни. Ніхто не хотів вірити в те, що війна розпочнеться, але все таки ми вирішили скористатися пропозицією. Ми перебралися до Івано-Франківська. Вже тоді було важко з орендою, але нам таки вдалося зняти там квартиру. В якій прожили ми приблизно тиждень, але коли почалися сирени і події розгорталися ще гостріше, то було прийнято рішення, що мені з донькою краще виїхати за кордон.

 

Так я зі своєю донькою, подругою та її 10-річним сином перебралися до Румунії. Пробули ми там приблизно місяць, але потім вирішили вирушати до Португалії. Мій чоловік нам склав маршрут, і ми близько 9 днів їхали на авто буквально через всю Європу.

Як вам було в Румунії? 

Дуже класно. Люди дуже відкриті, всі намагалися допомогти. Навіть на дорозі, коли бачили наші українські номера, запитували чи нам щось потрібно. Коли ми зупинилися на парковці біля супермаркету, то до нас підійшла жіночка з питаннями, чи нам щось потрібно, чи є де жити, що їсти. Люди були максимально відкриті.

А вам не страшно було з подругою та двома дітьми їхати на машині через стільки країн?

Ми з чоловіком до війни дуже багато подорожували, так що якось страху не було. До того ж, всю дорогу мій чоловік мене асистував, де мені краще заправитися, як платити за платну дорогу. До речі, в Словаччині, Угорщині та Італії для українців всі дороги були безкоштовні. У Франції деякі дороги були платними, деякі безкоштовно. 

Як технічно можна отримати цю можливість, їхати безкоштовно по платним дорогам?

Ти приїжджаєш до пункта оплати, нажимаєш кнопку асистенції і кажеш, що ти з України і чи можливо проїхати безкоштовно. Вони говорят так чи ні. Ти вставляєш тікет, який треба заплатити, вони його якось по базі проводят і відкривають шлагбаум. Майже скрізь ми проїхали безкоштовно.

 

Іра, а чому все таки Португалія? Не близький світ. 

Ми з чоловіком багато подорожуємо, нам цікаво пожити деякий час в різних країнах. Саме тому ми цікавилися Португалією ще до війни, дивилися дуже багато відео Романа. Ми вже навіть знали деякі райони. І нам здалося, що це сонячна країна біля океану, з класними людьми, тут багато свіжих фруктів і овочів, гарне відношення до людей. Але також ми зрозуміли, що є деякі питання з сервісом, тому виникли думки про те, що тут є гарна можливість для бізнесу. 

 

І майже все це правда :) А як по приїзду ви вирішували питання з житлом, важко було щось знайти?

Спочатку ми жили у однієї жіночки, яка нас захостила десь в селі, приблизно в 45 хвилинах на авто від Лісабону. А потім ми отримали купон від Airbnb і орендували квартиру в Сесімбрі на місяць.

 

А що за купон?

Наскільки я знаю, то зараз вони вже його не видають. Але на початку війни українцям можна було на їх сайті отримати купон для безкоштовного проживання на 1400 евро. Тобто, якщо ми через їх ресурс орендуємо квартиру, то Airbnb покриває 1400 евро наших витрат. Тому ми орендували завдяки цій можливості квартирку в Сесімбрі на місяць. Звичайно, якби така сума у нас була просто на руках, то ми б шукали житло через idealista.pt  чи olx.pt, і це був би не місяць оренди а, наприклад, два. Але так це не працює.

Дуже крута ініціатива від Airbnb, молодці. Іра, а раніше ви вже були в Португалії?

Ні. Ми їздили по Іспанії, добралися до Гібралтару і повернули назад, вирішили Португалію залишити на наступний раз.

Так як ви деякий час до переїзду збирали інформацію про Португалію, то мабуть у вас склалося якесь враження про країну, місцевих. Наскільки воно підтвердилося?

Тут є такий момент, що якби ми жили десь в Лісабоні, де більше вирує життя, то мабуть у мене б була більш повна картинка. А так як ми поки що живемо у Сесімбрі, і тут дууууже спокійно, то в мене немає цілковитого бачення. Але що точно я підмітила, так це те, що люди дуже відкриті. Наприклад, на пляжі наші діти починають спілкуватися з іншими дітками, і через це ми вже починаємо спілкуватися з іншими батьками. У нас була ситуація, коли ми так, через дітей, познайомилися з однією родиною африканського походження, які нас запросили до себе на вечерю.

Ого, як ви швидко почали обростати знайомими.

Це вийшло якось спонтанно. Коли вони дізналися, що ми з України, то жінка почала плакати, казати що їй дуже сумно за нас, дуже страшно. А ми якраз на той час напекли дуже гарних, прикрашених пасок і вирішили їх пригостити, їм так сподобалося, що вони нас до себе запросили :)

Взагалі, зараз дуже важливо, щоб ми, українці, були амбасадорами своєї країни. Ми маємо показувати, що ми добрі, позитивні, сміливі, класні люди. Бо зараз саме по нам оцінюють всю нашу націю. Окрім того, навіть виїхавши з України, кожен з нас все одно може допомагати своїй країні, різними шляхами. Наприклад, перебуваючи в Румуніїї, ми з подругою приготували порційні шарлотки з яблуками. І в день, коли був мітинг в центрі в підтримку України, ми також прийшли туди з великим плакатом, і за донейшен віддавали ці шарлотки. Назбирали 500 евро, на ці кошти купили дрон і відвезли в Україну. 

Хотілось би щось подібне зробити і тут. Може якусь звану вечерю з українськими національними стравами. Поки що думаємо.

 

Це дуже круто, ви великі молодці! Я впевнена, що у вас все вийде.

 

Ви вже змогли відкрити рахунок в португальському банку, отримати всі потрібні номери в СЕФ, облаштуватися в країні з бюрократичної сторони?

Всі коди в СЕФі я зробила дуже просто, все заповнила онлайн і вони прийшли мені на електронну пошту. Єдине що: так як у мене маленька дитина, то щоб прикріпити її до себе, нам треба сходити в СЕФ фізично, і її коди вже прийдуть окремо. Стосовно банківської картки, то інколи мені здається, що в мене пар вухами піде :))) Ми вибрали Activobank, так як кажуть, що він найбільш діджіталізований і сучасний. Я прийшла до них в офіс, була невелика черга, але вони працюють дуже швидко. Співробітниця близько 15 хвилин займалася обробкою моїх даних, а потім виявилося, що моєму аккаунту потрібна верифікація, і що треба ще дня 4 почекати. Я почекала ці 4 дні, знову приїхала до банку, і знову ще нічого не було готово. Чекаємо далі :)  На різноманітних форумах українці писали, що їм відразу видали картку, на що я і розраховувала. На жаль в моєму випадку цього не сталося. Але наскільки я знаю, то в інших банках можна чекати на картку три-чотири тижня.

Трошки складніше було з телефонною карткою в Водафоні. Дуже багато якихось підписів, потрібен був український паспорт, португальські дані, все що тільки можна. Отримання sim-карти зайняло хвилин 40. Що мені здається трошки довго для такої процедури.

А які дані у тебе просили у банку?

Український паспорт. Доречі, мій аккаунт вони прив'язали до моєї українськой адреси. Але якщо я захочу змінити у них тариф, на більш привабливий, то мені потрібна буде португальська адреса проживання і підтвердження, що я, наприклад, плачу комунальні. Зараз у мене безкоштовний тариф, а я хочу такий, за який треба платити :))

 

Дивно, зазвичай всі хочуть навпаки :))

Просто у їх платному тарифу дуже багато вигідних штук, наприклад, в плані переказу коштів.

 

На скільки я пам`ятаю, то раніше не так просто було відкрити рахунок в Португалії, поки не отримав документи. Зараз простіше? Тобто, ти прийшла, сказала що з України, що тимчасово тут проживаєш, і що хочеш відкрити банківський рахунок?  Далі не було ніяких додаткових запитань?

Ні, ніяких запитань. До того ж переді мною в черзі у банку були українці і після мене були українці. У них уже відпрацьована схема. До того ж у них дуже класний і зручний мобільний додаток. Та й працюють вони швидко. Бо в мене вже був досвід обміну валют в іншому португальському банку. Така проста процедура зайняла 2 години! Я була в шоці.

А от я не дивуюсь такому, бо звикла, що треба скрізь чекати :)

Це я вже зрозуміла. Доречі, ми вже тут встигла побувати в дитячому госпіталі. Бо я не могла у доньки декілька днів збити високу температуру, тому ми поїхали до лікарні. Чекали близько 4 години.

 

Це ще швидко. Щось платили?

Нічого не платили, це був державний госпіталь. Більше того, у нас тоді ще не було ніяких кодів із СЕФу, тому я показувала лише свої українські документи.

 

Наступне, моє найулюбленіше питання :) Як тобі португальські ціни?

Оренда і купівля житла дуже високі. Квартира в Сесімбрі коштує 400 тис. І якось тут у вас дорого коштує риба. Начебто берег океану, але ціни космічні. Особливо вразила якась малесенька, ніби чорноморська креветка, по 50 євро :) Скажу честно, в Україні за день у мене таких трат не було, як тут. Начебто нічого особливого і не куплєш, а гроші кудись діваються :) Ну а ціни на бензин такі, що очі збільшуються :)

О, так….ціни на бензин у нас вище і вище. Іноді думаєш, що вище нікуди, але раз! і знову підросли)

Доречі. Мені чоловік, поки ми їхали, постійно говорив: так, заправся в Словаччині, бо далі буде дорожче; заправся в Флоренції, бо далі буде ще дорожче; заправся в Іспанії, бо далі ще дорожче. Ну так воно і було.

 

Якось уже спілкуєтеся з місцевими? Як вони тобі?

Сусідів у нас немає, але ми вже вітаємося з літнім чоловіком, який смажить рибу в ресторані, посміхаємося один до одного, бо часто я повз нього проходжу. У нас уже є улюблене місце з морозивом. І у них якийсь такий прикол, що карти вони приймають лише португальські. І коли в мене немає готівки, то мені просто так дають це морозиво зі словами “Потім занесеш”. Дуже високий рівень довіри.

Як тобі сервіс, ресторанчики місцеві, вже були там?

Честно, з Києвом не зрівняти. Звичайно, і тут є гарні місця, але їх треба прямо шукати. 

 

А як ти взагалі себе відчуваєш в Португалії? Морально?

Важко сказати, бо ти постійно на нервах, постійно переживаєш за чоловіків наших, за Україну, незрозуміло що далі, чи повертатися додому, чи тут вже осідати і дитину в садочок пристроювати. Тому ти не можеш цілковити відкритися і насолодитися новою країною так, як ти раніше це робив у мандрівках. Але загалом португальський вайб нас змушує трохи сповільнюватися. 

 

І сама країна дуже відкрита до людей, бо, наприклад, коли ми були у Франції, то я відчула, що люди холодні. Коли ми там були, то ходили з українськими прапорами, щоб люди бачили, що ми українці, що ми змушені були покинути свою країну. Що ми серед вас, а не десь там далеко. Що це відбувається не десь в телевізорі, а це реальність. І якщо в Румунії нам всі хотіли допомогти, і були такі теплі, то в Франції і Італії був холод від людей. 

В Португаліїї ти цього холоду не відчуваєш?

Ні.

Як ти вважаєш, тим українцям, які зараз думають виїжджати за кордон, є сенс їхати до Португалії?

Я думаю, що людям, які не дуже сучасні і активні, яким важко комусь писати, шукати якусь інформацію в інтернеті, роботу — буде важко. Особливо буде важко справитися з португальською бюрократією, з орендою. І тут дорого жити. Якщо в тебе не має якихось запасів, або грошей щоб заплатити завдаток за оренду за 3-4 місяці, то краще сюди не сунутися, мабуть. І треба вибирати або якусь країну поближче, або ту, де дають більші виплати. Бо в Португалії дають 180 євро на людину, а житло коштує від 700 євро і вище. Краще їхати туди, де є якась підтримка від країни. Португалія, на жаль, під це не заточена. Тут треба розраховувати тільки на себе.

 

700 євро це ще треба постаратися знайти.

Я вже дивлюсь житло, то середня ціна 700-1000 євро. Це пусті квартири, їх ще треба обставляти якось. Але ще більше мене шокувало те, що тут зарплати по 700 євро, при тому, що проживання вартує стільки ж.  Тобто все, що ти заробив ти віддаси за оренду і не залишиться ні на комунальні, ні на їжу, взагалі ні на що. Шок контент. В тій же Румунії зарплатня також в районі 700 євро, але там і оренда 300. Тому я не розумію як люди тут виживають з такими цінами. Але все одно не треба забувати, що абсолютно все в наших руках, і якщо чогось дуже хочеться і ти супер активный, то все вийде, незалежно від усього іншого :)

І я з тобою цілковито згодна! Тоді на цій оптимістичній ноті і завершуємо нашу розмову. Ще раз дякую за цікаву співбесіду і бажаю вашій родині миру і добра, незалежно від того, де ви знаходитесь.

 
оставить комментарий

Авторизуйтесь, оставив свое имя и/или email

Имя*

Комментарий*

    Купить рекламу в этом Блоге
    Подпишитесь на рассылку

    Чтобы не пропустить новые статьи