Ця стаття буде корисна батькам, чий вибір припав на Португалію, як країну для життя і тим, хто збирається обирати навчальний заклад надовго.
Звісно, кожна дитина має свій освітній маршрут, хтось спочатку планує дати своїм дітям освіту в приватній міжнародній школі з розрахунком на вступ до престижного вишу, наприклад. Тут ми поговоримо про експатів, які обирають для своїх дітей безкоштовну державну освіту з тієї чи іншої причини. Спробую заспокоїти мам і тат, які переживають за те, як їх малюк почуватиметься в державній португальській школі, як адаптується, які переваги (а можливо й недоліки) чекають на вас на цьому шляху.
Нагадаю, що в Португалії в державних школах заняття ведуться португальською мовою. Зрозуміло, що, прибувши до Португалії, далеко не всі діти знають англійську на належному для спілкування рівні, що вже говорити про португальську. Але, незважаючи на всі страхи батьків і побоювання дітей, адаптація маленької людини в умовах повного занурення проходить в більшості випадків досить швидко і досить комфортно, в середньому вже через рік діти починають цілком стерпно говорити португальською, а розуміти мову ще раніше. Звісно, все залежить від особливостей окремо взятої дитини, обраної школи, викладача тощо, але, повторюся, середньостатистично проблем не виникає. Хочу поділитися своїми враженнями: всі спостереження польові, з особистого досвіду, серед піддослідних у нашій родині учні 1-го, 4-го та 7-го класу.
Перші кроки
Про те, як влаштована португальська шкільна система освіти, які бувають типи шкіл і як влаштувати дитину до школи ми вже знаємо. Поговоримо про те, як почуватиметься дитина в школі, чим займатиметься і як буде влаштований процес навчання. Не варто боятися, що дитина нічого не зрозуміє в школі – з малюками викладачі знаходять спільну мову за допомогою жестів і одразу супроводжують їх (жести) відповідними португальськими словами, намагаються бути максимально коректними і якщо діти їх не розуміють, вони швидше першими впадуть у паніку. Зі старшими, ті, хто сяк-так розмовляє англійською мовою, намагаються говорити англійською, дублюючи португальською. Здебільшого всі працівники школи посміхаються і учням, і батькам, намагаються надати посильну допомогу як в освітньому процесі, так і в адаптації до нового середовища, намагаються відразу запам'ятати імена, улюблені заняття, звички, іграшки та іншу важливу для кожної дитини інформацію. Звісно, все залежить від конкретної людини, траплялися випадки і не дуже уважних і навіть не зовсім врівноважених педагогів, але відношення до мовних чи національних ознак це не має, а залежить від типу особистості педагога. Скаржитися у вищі інстанції можна, і, за потреби, навіть потрібно, але зазвичай вистачає розмови з «кривдником» тет-а-тет у спокійній обстановці. Навіть у ситуаціях, здавалося б безвихідних – допоможуть, оскільки ставлення до дітей дуже тріпотливе. Ми не могли влаштувати молодших в одну школу – ну немає місць у 1-му та 4-му класі одночасно і все тут. Поїздка в головне управління шкільних закладів (Direção-Geral dos Estabelecimentos Escolares), у нашому випадку в регіоні Centro, і вкрадлива розмова з викладом складнощів роздільного навчання брата та сестри, приправлена скупою сльозою, вирішила питання – вже через півгодини місце знайшлося та обох дітей зарахували в одну школу.
Державні школи відрізняються за розміром, кількістю учнів, національним складом, а також кількістю викладачів. Тому уроки «португальська, як іноземна» або в народі apoio (підтримка), які є обов'язковим ступенем в адаптації – проходять по-різному. У великих школах, де багато класів, велика кількість учнів (зокрема й іноземців), формуються групи різновікових, різномовних дітей, які, замість занять зі своїм класом із загальних предметів, певний час проходять інтенсив португальською мовою. Уроки можуть розпочатися відразу, оскільки визначається склад групи, підбирається педагог та інші моменти. У невеликих школах, де, наприклад, всього 4 класи (з 1-го по 4-ий, по одному в кожній паралелі), виділити приміщення і викладача, зазвичай видається неможливим, тому вчителі намагаються займатися з дітьми, які не володіють португальською - додатково індивідуально, іноді навіть по суботам та під час канікул. Періодично іноземні школярі проходять тести з вивченого португальського матеріалу. Що вищий рівень оцінки знань, то швидше дитину переведуть на загальноосвітні уроки разом із її класом. Така система поділу та поступового введення у звичайний режим може діяти до півроку, а іноді й більше. Не треба боятися, що дитина відстане від загальної програми через вивчення мови, предметники із задоволенням допомагають, а в атестації йдуть назустріч. Той час, поки дитина займається опануванням мови, їй ставлять оцінку лише за португальську, йдеться, звісно, про середню школу, де вже виставляють оцінки.
Найлегше адаптуватися було першокласнику, як мені здається, він одразу почав вивчати шкільну програму іншою мовою (не маючи порівняння), схоплює все на льоту і вбирає як губка, вже сипле португальськими словами. Старший (7 клас) вливається менш продуктивно, зате в нього мультимовне середовище – і іспанці, і французи, тому він, крім португальської, підхоплює ще й інші мови потроху. Найскладніше четвертокласниці, оскільки вона звикла до школи зовсім іншого типу, і мова дається вже не так легко, як молодшому братові, але в цілому її враження про школу цілком прийнятне.
Програма та навчальні посібники
Не можна не відзначити, що шкільна програма у школі не напружена, навчаються тут 12 класів (обов'язкових класів 9, після цього можна закінчити свою базову освіту) та дітей не перевантажують зайвими подробицями. У молодшій школі до 4-го класу всього чотири предмети (у 1-му класі – взагалі три), включаючи фізкультуру, а, наприклад, у 7 класі немає Алгебри та Геометрії, а є загальний предмет Математика, а Фізику з Хімією взагалі об'єднали в один предмет. Багато уроків відбуваються у формі презентацій, проєктна робота займає одне з важливих місць поряд з лабораторними роботами. Дітей вчать виявляти ораторські навички та застосовувати свої знання на практиці, у дослідженнях та спостереженнях. Самонавчання та самодисципліна відіграють велику роль.
Домашнім завданням обтяжують лише до 4-го класу, середня та старша школа переважно звільнена від нього, іноді дають щось скоріше як виняток. Ніхто нікого не тягне за вуха, не вмовляє вчитися чи підтягнути свій рівень. Якщо дитина «не тягне», то вона залишається на другий рік, що нікого особливо не шокує, єдиним наслідком цього можуть стати проблеми зі вступом до вищого навчального закладу, особливо на бюджет. Тому португальський школяр належить у цьому питанні самому собі, і, звісно, багато дітлахів намагаються відбитися від рук з незвички, але все швидко повертається на свої місця після першої розмови з класним керівником. Після 9-го класу учень може обрати – залишитися у школі на 10-12 класи, обравши напрямок майбутнього факультету університету, куди він надумав вступати, або піти до професійного училища, отримати прикладну спеціальність та йти працювати.
Вчитися цікаво, оскільки підручники, навіть у старших, здебільшого складаються з картинок (були б у мене такі в дитинстві, я б точно любила вчитися), тексту не багато, все тезово чи у вигляді табличок та інфографіки. Скоріше, це все виглядає, як підписи до малюнків, нагадуючи енциклопедії для дітей. Підручники можна отримати безкоштовно, процес не викликає жодних труднощів, все максимально автоматизовано – можна навіть не виходити з дому, замовивши доставку. Це стосується нових книг, а іншу частину вже вживаних (з бібліотеки школи) батько отримує прямо перед початком нового навчального року. Самостійно купуються тільки робочі зошити (6-10 євро за шт, залежно від класу та предмета), та й канцелярія (списки для малюків видають також перед початком навчального року, старшим би добре хоч ручку та олівець мати). Також, на початку навчального року, написавши заяву, ви можете отримати комп'ютер, не MacBook, звісно, але цілком собі новий невеликий легкий ноут із зарядкою, навушниками, рюкзаком для транспортування та сімкою для користування мобільним інтернетом. Наприкінці навчального року пристрій необхідно повернути у тій же комплектації до школи.
Підручники, до речі, до школи щодня носити не треба – у кожного учня в школі є своя шафка, куди можна скласти всі підручники, і діставати їх за потреби відповідно до розкладу. Зазвичай за замочок із ключем беруть якусь умовну заставу, близько 5 євро, яка згодом по закінченні навчального періоду повертається. Це дуже зручно, тому що дитина точно нічого не забуде покласти (тут згадуються щоденні болючі збори за щоденником) і не треба щодня тягати важкий рюкзак.
В рамках шкільної програми постійно проводяться якісь екскурсії: то піші локальні виходи з рубрики «Знай чи люби своє місто», то поїздки автобусом до різних музеїв, то відвідування певних пізнавальних лекцій чи спектаклів (під останні у нас відводиться зал місцевого «Будинку культури»). Це також вважається освітнім процесом, тому всі заходи відбуваються замість певних уроків.
Харчування у школі
Окремий «біль» для новоприбулих – це шкільне харчування. Меню вважається збалансованим і корисним, обов'язково присутній суп, причому, як мінімум «їстівного» для дитини виду та кольору (переважають супи пюре в коричневій та зеленій палітрі), а на друге досить часто буває риба в різних видах, включаючи традиційне бакаляу. У початковій школі харчування оформляється одноразово на початку навчання, і далі дитина отримує свій обід щодня, і, звісно, вчителі наполягають на тому, щоб діти їли, деяких навіть змушують, а в окремих випадках намагаються поговорити з батьками. Якщо у вас є час, то можна йти на обід додому, якщо дитина вже зовсім не їсть чи є якісь обмеження щодо харчування. У старшій школі простіше – «обов'язок» їсти у них відпадає, можна постачати школяра грошима на спеціальну картку, за допомогою якої зазвичай через сайт школи замовляється обід на потрібний день, або просто грошима (можна сходити в буфет, вибрати щось на свій смак, а деякі підлітки бігають до супермаркету). Після всіх екзекуцій супами та іншими корисними кулінарними вишукуваннями, зазвичай пропонується десерт і фрукти. Вартість харчування відносно не висока – у молодшій школі близько 30 євро на місяць за дитину, у старшій обід коштує близько 1,5 – 1,8 євро на день. Із собою зазвичай батьки дають перекуси – ланчбокси (можна купити в будь-якому супермаркеті), куди кладуть те, чим дитина зможе перекусити на перервах.
З приємного – у більшості державних шкіл не прийнято носити шкільну форму, тому діти ходять вільно, можна в джинсах, футболках та кросівках, причому колір не має жодного значення. Це ж, до речі, стосується і вчителів, наш викладач фізики/хімії ходить у кедах і толстовках з Міккі Маусом, незважаючи на не зовсім юний вік і, загалом, серйозність предмета, що викладається. Примітно, що в частині шкіл немає такого поняття, як роздягальня (як для верхнього одягу, так і для переодягання на фізкультуру), тому в день, коли ці заняття проводяться, діти просто ходять цілий день у спортивній формі. Ну а верхній одяг у холодні дні буває потрібний і в класі, адже, як ми пам'ятаємо, опалення в Португалії далеко не скрізь. Але така байдужість трапляється досить рідко, переважно, коли на вулиці дощ.
Узагальнюючи все сказане вище, освітній процес побудований переважно на паритеті учнів і вчителів, довірі та доброзичливості, а також відсутності жорсткої субординації. Дітям намагаються дати відчуття комфорту, щоб до школи вони ходили із задоволенням, а не як на каторгу. Уроки, залежно від класу та школи, починаються з 08.30 до 09.00 (чим старший клас, тим раніше початок), закінчуються у малюків орієнтовно о 17.00, у підлітків розклад різний, уроки можуть закінчуватися як до обіду, так і до 18.00 у деякі дні. У старшій школі зазвичай працює пропускна система за картками (це ті, на які можна класти гроші та замовляти обіди), у молодшій, де батьки приводять та забирають дітей, у цьому просто немає потреби. Наявність або відсутність електронного щоденника також залежить від конкретної школи: десь він повністю відображає успіхи (або недоліки) учня, десь містить інформацію виключно про розклад, проміжну атестацію та перепустки, а десь його і зовсім немає.
Стосунки з іншими дітьми
Оскільки Португалія - це традиційно країна іммігрантів, білою вороною відчути себе навряд чи вийде, нікого не здивуєш новеньким, що говорить незрозумілою мовою. Діти ставляться скоріше з інтересом і всіляко намагаються дружити, хто як уміє. Тут треба враховувати якусь ментальну різницю – у південній культурі в пошані багато і голосно базікати, жестикулювати, а також обійматися та проявляти інші тактильні контакти. Обіймають, гладять, а іноді й відважують потиличники, зокрема й учителі. До цього просто треба звикнути, тому що в загальній масі португальці справді нехитрі та відкриті люди, і емоції вони виявляють також без натяків. Вчителі страшенно стурбовані, якщо дитина з якоїсь причини опиняється в ізоляції (наприклад, просто не бажає носитися з усіма, а любить малювати на перерві): допитуються у батьків, пропонують свої послуги як партнера з гри та багато іншого. Виглядає все це дуже зворушливо. Старший, коли скасували урок, грав із бібліотекаркою у настільний теніс, бо йому не дісталося пари серед однокласників. Напевно, як і в будь-якому шкільному середовищі, трапляються конфлікти, особливо між хлопчиками, але вони ніяк не пов'язані з національною приналежністю, кольором шкіри та іншими відмінностями, гадаю, португальські хлопчаки та дівчата дивляться на новачків із зацікавленістю, іноді з побоюванням, але побачити агресію – нонсенс.
Що можна сказати, підбиваючи підсумки – дітям подобається ходити до школи, незважаючи на можливі технічні труднощі, пов'язані з чужою мовою, дивним харчуванням та деякими іншими незвичними моментами. Школа намагається створювати максимально комфортну обстановку для всіх учнів, забезпечувати достатню комунікацію та доброзичливу атмосферу. З одного боку новачкам надається додаткова увага і допомога, але з іншого – їх намагаються не виділяти, щоб вони відчували себе частиною великого, найчастіше міжнародного колективу. Я впевнена, що у вас та ваших дітей все вийде!
Якщо ви все ще не в Португалії – пропонуємо вам познайомитися з нашими чудовими рієлторами та бухгалтерами, а також отримати багато корисної інформації з добірок статей у нашому блогзі про імміграцію!
