Нещодавній візит Папи Римського до Португалії помітно сколихнув життя місцевих жителів. Незважаючи на температуру понад 40 градусів за Цельсієм, 1,5 мільйони людей зібралися в Лісабоні, щоб побачити Папу Франциска, який завітав до міста з нагоди святкування Всесвітнього дня молоді.
Ця визначна для мешканців країни подія своєрідним чином продемонструвала важливість католицької релігії серед населення Португалії. У статті ми розглянемо детальніше, яке місце ця та інші релігії посідають серед населення країни, і які історичні події призвели до формування релігійного клімату, що існує тут нині.
Варто зазначити одразу, що Португалія – світська держава. У Конституції Португальської Республіки стверджується, що “свобода совісті, релігії та форм богослужіння є недоторканою” (ст. 41, п. 1) і що “церкви та інші релігійні громади відокремлені від держави і вільні в своїй організації та виконанні своїх функцій та форм богослужіння” (ст. 41, п. 4).
При цьому, переважаючою релігією серед португальців таки є католицизм, який відігравав велику роль у розвитку і формуванні суспільства протягом його багатовікової історії. Варто заїхати в будь-яке із місцевих невеличких поселень або містечок, і буде одразу видно, наскільки велике місце у житті населення було традиційно відведено церкві: головні сільські церкви зазвичай розташовуються в центрі, або принаймні на видному місці - на центральній площі або на вершині пагорба. Велика їх кількість була побудована в 16 столітті, на піку колоніальної експансії Португалії, і часто прикрашена деревом і сусальним золотом, отриманим під час завоювань. Однак, протягом останніх десятиліть стан багатьох із них прийшов у занепад через брак священиків, що могли б забезпечити їм належний догляд, і тепер вони використовуються лише зрідка, здебільшого для вшанування святих покровителів.
Однак, так було не завжди. Протягом тривалої і багатої історії розвитку країни, тут відбувалися різні релігійні процеси, які ми зараз коротко розглянемо в історичному контексті.
Трохи історії
Так, як ми вже зазначали, релігія, зокрема католицизм, відігравала значну роль у суспільному та політичному житті Португалії протягом усієї її історії. Християнізація земель сучасної території країни розпочалася у 4-5 століттях, а вже за часів Візантійської імперії на Піренейському півострові почало ширитися православ'я та інші релігійні традиції. В часи середньовіччя, Португалія здобула статус незалежного королівства, в якому католицька церква мала великий вплив на соціальне та політичне життя. Так, у 12-13 століттях було створене братство, діяльність якого була спрямована на захист християнства від мусульманських атак. Згодом Португалія, як відомо, увійшла в Добу великих географічних відкриттів, і закріпила за собою звання наддержави того часу через неабиякі успіхи в цій справі. Мореплавці та дослідники розширювали межі звичного і знайомого для них світу та вступали в контакт з іншими культурами та релігіями, ознайомлюючись з їх досвідом, обмінюючись поглядами та вченнями. Потому, релігійний фон країни сильно сколихнуло таке явище як інквізиція: католицька церква активно боролася з єретиками та намагалася конвертувати євреїв та мусульман. Ця доба, звісно ж, ознаменувалася як період великої кількості конфліктів та міжусобиць в релігійному розвитку суспільства.
20 століття і сучасність
Стан, що переважає в країні нині, почав формуватися протягом 19-20 століть, коли в Португалії почали відбуватися процеси секуляризації, тобто вплив релігії на життя населення почав зменшуватися, і церква втратила частину своєї влади, попри нетривалий її підйом у 1932–1968 роках за правління Салазара, коли сім'я, парафія і християнство вважалися засадами держави, аж до вибудовування диктатури, де ці принципи бралися за основу. Проте, обмеження та заборони на свободу населення сповідувати свою релігію остаточно змінилися після Революції гвоздик у 1974 році; конституцію було переписано, католицька церква та держава були формально розділені, і відтоді суспільство набуло помітно світського характеру: сповідування релігії занепало. До початку 1990-х більшість португальців все ще вважали себе римо-католиками в культурному та релігійному сенсі, але лише приблизно третина з них регулярно відвідувала месу, переважно це були жінки. Релігійні обряди і традиції також продовжили циркулювати в суспільстві за їх підтримки: так, образ Богородиці, а також образ Христа можна було побачити навіть у профспілкових офісах або на вивісках під час демонстрацій.
Варто зазначити, що при цьому значна частина релігійного життя країни традиційно проходила поза офіційною структурою та територією церкви, і тісно співіснувала поряд з найрізноманітнішими віруваннями і забобонами, або такими явищами як магія і чаклунство. Майже в кожному селі були свої “провидці”, “чарівники” та “цілителі”. Особливо в найвіддаленіших регіонах північної Португалії поширеною була віра у відьом та злих духів. Деякі люди вірили ще й у такі явища як “пристріт” і боялися тих, хто нібито вправлявся в ньому. Вважалося, що в горах і на узбіччях можна було зустріти перевертнів, і треба бути особливо обережними, щоб не натрапити на когось із “нечисті”.
Деякі із вірувань поступово занепадали з розвитком освіти та переміщенням населення в міста, хоча й там ще навіть на початку 1990-х ширилися забобони, проти яких церква була безсила. У селах продовжували підтримувати традиції вшанування святих і відзначення релігійних свят.
Найвідомішим із таких святкувань і донині є об'явлення Діви Марії, яка явилася трьом пастушкам 1917 року у селі Фатіма. Об’явлення Небесної Матері в цьому невеличкому поселенні в окрузі Сантарем спонукало сотні тисяч паломників на щорічне відвідування санктуарію Матері Божої у Фатімі, сподіваючись отримати зцілення.
Варто зауважити, що при цьому сильні відмінності у віросповіданні серед португальців можна помітити не лише у співвідношенні село/місто, а також на різних територіях країни. Якщо подивитися на зміну тенденцій з роками, то вже на початку 1990-х років 60-70% населення північних регіонів регулярно відвідувало релігійні служби, тоді як на півдні ця кількість складала 10-15% (30% в Лісабоні). При цьому, католицька церква залишилася важливим соціокультурним фактором на всій території країни, однак, наразі поряд із нею співіснують інші релігії, такі як іслам, протестантизм, юдаїзм та інші, і релігійний ландшафт, як ми бачимо, є напрочуд різноманітним.
Отже, домінуюче місце в житті місцевих громадян все ж займає Римо-Католицька Церква, і близько 81% населення Португалії вважають себе римо-католиками, однак, більшість не практикують католицизм, тобто не відвідують активно богослужіння і не відзначають релігійні свята. Для багатьох традиції католицизму є свого роду спадком, який перетворився на одну із визначальних рис їх національної та культурної ідентичності, а не лише ознакою релігійної приналежності.
Що стосується решти населення, то, окрім католицизму, в Португалії є також представники інших релігій та віросповідань, такі як протестанти, мусульмани, іудеї, буддисти та інші. З ростом імміграції в країну протягом останнього десятиліття тут утворилися релігійні спільноти з різних частин світу, що призвело до збільшення різноманіття релігійних віровчень.
Для кращого розуміння можна розглянути наступну таблицю, де наведені порівняльні дані за 2011 і 2021 роки. Звісно ж, варто зробити похибку на те, що після початку війни в Україні кількість мігрантів, яка і до того була доволі високою, зросла.
Наразі, переважна більшість серед тих, хто вважає себе віруючими особами, а саме, 3,3%, ідентифікують себе з іншою конфесією християнства, 0,6% - з іншою релігією (включаючи сповідників іудаїзму та мусульманства), 6,8% не вважають себе приналежними до жодної з релігій, а 8,3% не вказали релігійну приналежність.
У цій таблиці наведені дані з материкової частини країни, з Азорських островів та Мадейри, де можна побачити за кількісним співвідношенням тих, хто сповідував (або ні) певну релігію станом на 2021 рік:
При цьому варто додати, що з урахуванням багатонаціональності країни та великої кількості мігрантів, про яку згадувалося раніше, в Португалії прослідковується певна відмінність в приналежності до різних релігій серед мешканців країни, що є португальцями за національністю, та іноземцями, які проживають у країні і наразі складають близько 5.2% населення.
Отже, при тому, що більше 80% респондентів Португалії вважають себе католиками, серед іноземних громадян лише 36.4% належать до католицької церкви. І тоді як близько 3% португальців за національністю ототожнюють себе з іншою релігією християнського спрямування, серед іноземців ця кількість сягає аж 30%. При цьому, тут помітну кількість займають послідовники протестантських/євангельських (16%) та православних (6,8%) конфесій. Також, серед іноземців число тих, хто вважає себе представником іншої релігії, складає 12.3%. Загалом, показники тих, хто сповідує нехристиянські релігії були вищими серед іноземного населення, наприклад, це 5,1% мусульман та 3,1% індуїстів. 13.7% португальців і 21.5% іноземців не належать до жодної із церков.
Детальніше це можна побачити у наведеній таблиці, де сірим кольором позначено португальців за національністю, а зеленуватим - іноземців.
Як ми бачимо, різноманіття різних релігій в країні забезпечило формування розвиненого середовища для їх практикування: тут рідко можна зауважити випадки дискримінування за релігійною ознакою, зазвичай всі вірування і конфесії мирно співіснують одна з одною, а віруючі знаходять вдосталь можливостей для дотримання способу життя, який диктує їх релігія. При цьому, важливим соціокультурним фактором і донині залишається католицька церква.
