Португальський менталітет. 7 фактів про мешканців Португалії WithPortugal
Blog single

Португальський менталітет
7 фактів про мешканців Португалії

Щоб почати писати цю статтю, мені знадобився майже місяць роздумів на тему, а чи має право окрема людина писати якісь висновки щодо цілого народу, який населяє певну країну? Я живу в Португалії ось уже 6 років, і я розмовляла португальською з першого дня, як тільки я зійшла з трапа літака. За цей час я працювала у великих португальських компаніях і, напевно, поспілкувалася щонайменше з тисячею португальців, або навіть більше, як в особистому спілкуванні, так і в офіційній робочій обстановці. Я виконувала найскладніші проекти з португальцями, бачила, як вони поводяться у важких ситуаціях, як вони відпочивають і т.д. Я навчалася разом з ними, брала участь і перемагала у змаганнях з ораторського мистецтва португальською. І я дійсно вважаю, що змогла глибоко поринути в найглибші надра португальської душі і зрозуміти, що ж це за люди, португальці.

 

Проте, я не вважаю, що хтось має право узагальнювати та робити висновки про мільйони людей, що ґрунтуються на особистому досвіді. Тому замість того, щоб написати, що португальці «хороші» чи «погані», не маючи під цими словами жодної основи, крім особистого досвіду, я вирішила зробити список конкретних фактів, як історичних, так і культурно-соціальних, які легко перевірити і на підставі яких можна зробити висновок про певні риси португальського менталітету. Так що запрошую вас ознайомитися з цими фактами і, якщо ви можете доповнити список, зробіть це в коментарях, і разом ми зможемо скласти повнішу картину португальського характеру!

Факт 1. Гарна погода та соціальна підтримка від держави

Навіть якщо ви ніколи не були в Португалії, то напевно вам відомо, що ця сонячна країна відома своєю прекрасною погодою та гарними пляжами. Тобто саме з практичної точки зору, навіть людина, яка залишиться без даху над головою, точно не помре на вулиці від холоду і морозу, як це точно станеться в північних країнах. Додайте до цього соціальну підтримку від держави, хай і не таку значну, як, наприклад, у Німеччині, але все ж таки. Знаходячись на біржі праці та вважаючись безробітним, цілком можна отримувати від 500 до 1000 євро допомоги, а на ці гроші можна дуже непогано жити. Що, власне, багато хто й робить. У країні є навіть така схема, якою користуються багато людей: рік працюєш, потім провокуєш своє звільнення, потім рік відпочиваєш, отримуючи допомогу по безробіттю, потім рік працюєш і так по колу (справа в тому, що право отримувати допомогу мають лише ті, хто відпрацював щонайменше 12 місяців).

 

Чи варто говорити, що в багатьох країнах світу на державу розраховувати не доводиться, і людину, яка залишилася без даху над головою і без зарплати, швидше за все, чекає смерть. У Португалії це не так і місцеві жителі цим активно користуються. Мені здається, саме з цієї причини досить часто можна почути фразу про те, що португальці не вміють працювати. Я з цією фразою не можу погодитися і вважаю за потрібне її перефразувати так: «португальці не борються за роботу і не ставлять її за мету всього свого життя». Одна з причин – це соціальна підтримка від держави та хороші умови життя і клімату, а про іншу причину, пов'язану зі шкільною освітою та тим, що у дітях не культивується дух суперництва, прагнення до кращих результатів, як у деяких інших країнах світу, ви можете докладно дізнатися з розповіді героїні цього відео.

Хтось скаже, що це погано і це мінус життя в Португалії, але з особистого досвіду я можу сказати лише те, що португальці абсолютно позбавлені стресу, фобій щодо роботи та її втрати і саме тому так приємно спілкуватися з ними. Люди живуть і насолоджуються життям, не думаючи про завтрашній день. Чи це не чудово?

Факт 2. Хатня робітниця у кожному домі

Після року чи двох у Португалії я з величезним подивом для себе я виявила, що майже кожна португальська родина має хатню робітницю, яка виконує прибирання та інші побутові обов'язки. Здивувало це мене тому, що на той момент я чудово розуміла рівень португальських зарплат (про які ми писали у цій статті) і їх невеликий розмір ніяк не відповідав тому, що у багатьох родинах є людина, яка виконує прибирання та інші завдання за гроші. При цьому хатня робітниця приходить навіть у ті квартири, де відразу 3-6 осіб винаймають кімнати. Особливо це поширено у Лісабоні. Тобто у людини за фактом немає коштів, щоб винайняти окреме житло, тому вона винаймає кімнату, але сама вона квартиру не прибирає, оскільки для цього можна найняти спеціаліста.

 

Що це говорить нам про португальців? Мені здається, тільки щось добре, оскільки вони вміють делегувати роботу, яку не хочуть виконувати самі. Навіщо у вихідні намивати підлогу та прибирати, якщо можна довірити це найманому фахівцеві, а самому у цей час відпочити чи провести час із родиною? Хтось скаже, що це просто лінь і абсурд, особливо коли не заробляєш багато грошей, але мені здається, що це дуже розумний підхід, адже в результаті людина не витрачає себе і свій вільний час на (скажімо чесно) не дуже приємні завдання. Можливо, багато португальців і не знають цього слова, але я вважаю, що більшість жителів цієї країни сповідують філософію гедонізму, в якій головним життєвим сенсом є задоволення. Що ж, особисто я підтримую їх у цьому, так тримати!

Факт 3. Відсутність новин та глобальних життєвих потрясінь

Я не дуже люблю дивитись телевізор, але мені довелося це робити протягом багатьох років, коли під час обідньої перерви в компаніях, де я працювала, колеги дивилися свіжі новини. Спочатку я не могла повірити своїм вухам. Адже по телевізору транслювали новини, наприклад, про те, що батько в якомусь селі зґвалтував свою доньку, а в якомусь маленькому фітнес-клубі хтось встановив камеру і знімав те, як дівчата перевдягалися. При цьому новини такого формату «гриміли» основними каналами кілька днів поспіль.

Найгучнішими новинами за весь час були лісові пожежі та коронавірус починаючи з 2020 року, але в основному підбірка новин схожа на набір дрібних подій кримінальної хроніки. Навіщо це показувати на центральних каналах і яке значення це має у форматі всієї країни? Спершу я не могла зрозуміти це, але потім колеги підказали, що в країні просто немає інших новин. Запуск ракет у космос, вибухи в метро, ​​крах біржі, великі винаходи – це доля журналістики в інших країнах. Португалія – це маленька країна, і новини у неї відповідні. Це стосується не лише рівня держави, а й особистого життя португальців.

Умовно кажучи, якщо середньостатистичний житель Лондона або Мадрида у відпустку вирушає за кордон, а на вихідні ходить на концерти всесвітньо відомих виконавців, то більшість португальців не мають ні коштів, ні бажання вирушати в інші країни, тому відпустку проводять максимум в Алгарве чи просто вдома. А концертів чи інших заходів світового масштабу в країні мало, не рахуючи футболу та літніх фестивалів, які у величезній кількості відбуваються у країні влітку. І що тоді обговорюють португальці, запитаєте ви? Побутові речі та інших людей. Під час обідньої перерви я мовчки спостерігала як одні обговорюють нову дівчину начальника, інші – сусіда, який припаркувався у недозволеному місці, а треті весілля чи футбол. Якщо в перші роки свого життя в країні я приймала цей факт як щось негативне, пов'язане з плітками та малодушністю, то зараз я розумію, що це відбувається тому, що як у країні, так і в житті людей часто не відбувається нічого цікавішого, ніж весілля чи фінальний матч улюбленої команди. А обговорювати щось треба, тож просто треба зрозуміти і прийняти цей факт.

 

Факт 4. Маленька кількість людей, що читають і людей з вищою освітою

За даними газети Publico у Португалії серед населення віком від 25 до 34 років лише 34% мають вищу освіту. Порівняйте: у Кореї, наприклад, цей відсоток становить 69,6%. Я, як людина з двома вищими освітами, можу точно сказати, що не завжди ступінь магістра або бакалавра визначає рівень розвитку людини, але все-таки університети допомагають розвинути безліч важливих навичок і впливають на широту поглядів. Звісно, коли більшість населення країни не має вищої освіти, це значно позначається на загальному соціальному тлі.

Крім того, якщо відійти від сухої статистики, в Португалії, у громадському транспорті або на вулицях ви практично не знайдете людей, які читають книги, а це на мій погляд навіть важливіше, ніж здобути освіту у вузі, оскільки саме книги дозволяють вже дорослій людині отримувати нову інформацію та духовно розвиватися. Погодьтеся у громадському транспорті по всьому світу можна зустріти безліч людей, що читають. А тут їх знайти практично неможливо, може саме тому книги в країні коштують у кілька разів дорожче, ніж в інших країнах.

Що зрештою? В результаті, маленька кількість людей з вищою освітою, нелюбов до читання дуже впливають на кругозір португальців. Якщо ви зустрінете начитаного, дуже освіченого португальця, з яким можна поговорити і про історію, і мистецтво, і науку, це велика рідкість та виняток із загального правила. Найчастіше люди розмовляють про футбол та побутові речі, наприклад, у якомусь магазині знижки або чим займається ваш сусід. Саме тому у багатьох туристів складається враження про португальців як про дуже простих і душевних людей, і це справді так!

Мені одразу приходить на думку аналогія з невеликим селом у якійсь країні, де люди вас привітно зустрінуть, але не чекайте від них розмов про культуру та філософію. Якщо вам подобаються дуже прості люди, Португалія це країна для вас! Якщо ви шукаєте культури, більш витончених розмов, то їх ви теж тут знайдете (наприклад, у колах португальської еліти, у колах підприємців, стартаперів та артистів), але для цього доведеться дуже добре постаратися.

 

Факт 5. 4 місяці декретної відпустки або на вечірку з дитиною

Відпустка для догляду за дитиною в Португалії може тривати від 120 (4 місяці) до 150 днів безперервно (5 місяців), при цьому працюючі мати та батько мають право поділити цей період між собою. Скажу чесно, коли я дізналася про це, то перше, що спало мені на думку «що за жах, адже це нелюдські умови!», адже в деяких країнах жінки проводять у відпустці по догляду за дитиною кілька років. Проживши 6 років у Португалії, я можу сказати лише одне – правила в Португалії щодо декретної відпустки більш ніж продумані. Я працювала в офісі та бачила, що через 4 місяці після народження дитини жінки знову поверталися до колективу, свіжі та повні енергії. Вони не втрачали ані кваліфікації, ані соціальних зв'язків, ані свого статусу. Так, вони переживали за малюка, який перебував у яслах, але життя тривало! Скільки випадків в інших країнах світу, коли жінка після багаторічного сидіння вдома повністю втрачає свою кваліфікацію, а також особистість, будучи нянею на 24 години кілька років поспіль.

Що ще мене здивувало, так це коли у ресторанах, барах, на фестивалях, які проходять увечері я бачила десятки родин з візочками та маленькими дітьми. Тобто наявність нехай і дуже маленької дитини в жодному разі не завадить португальцям відвідати концерт або фестиваль, адже якщо дитина втомиться, вона може спокійно поспати у візочку. Я, людина, яка спочатку не розуміла такого підходу, тільки зараз усвідомила, наскільки португальці мають рацію. Адже народження дитини - це не хвороба, а сама дитина - це не тягар! І батьки також можуть ходити на роботу і розважатися ввечері, а не закривати себе в чотирьох стінах на кілька років. Що ж, як бачите, португальці мають чому в них повчитися!

 

Факт 6. Високі ціни на оренду житла та на бензин

Якщо ви вже живете в Португалії, то, напевно, у вас є знайомі португальці, які давно не можуть знайти роботу у своєму маленькому місті, а переїжджати нікуди не хочуть. Спочатку я списувала це на звичайну лінь, страх перед змінами та відсутність бажання працювати. Але краще поринувши в суть питання, я зрозуміла ось що. От, наприклад, живе молодий безробітний португалець у невеликому селі, в будинку батьків. Фактично він не сплачує ні за проживання, ні за бензин. Навіщо йому їхати за багато кілометрів у той же Лісабон, щоб заробляти 700 євро, які повністю підуть на оренду житла, бензин та їжу (до речі в цій статті ми докладніше розкрили тему вартості життя в Португалії). У результаті він залишиться з 0 євро в кишені в кінці місяця, то який сенс їхати з батьківського дому? Якщо люди і приймають рішення їхати, то їдуть вони за кордон, на заробітки до Франції, Німеччини чи іншої країни, в якій можна заробити непогані гроші. Тому така типова характеристика португальців як осілість і небажання міняти місце проживання є цілком обґрунтована економічними причинами.

Факт 7. Диктатура Салазара

Якщо ви прочитали всі попередні пункти і у вас склалося негативне враження щодо деяких рис португальського характеру, то не забуватимемо, що всього якихось 47 років тому Португалія звільнилася від диктаторського режиму, який багато в чому був схожий на італійський фашизм. Цей період прийнято називати "Нова держава" (порт. Estado Novo) і країна перебувала під владою диктатора Антоніу де Олівейру Салазара з 1933 по 1974 рік.

 

Ось кілька постулатів диктатури Салазара:

  • Заборона на розлучення;
  • Заміжня жінка не могла виїхати за кордон без дозволу чоловіка;
  • Заміжня жінка не могла працювати без дозволу чоловіка;
  • Гомосексуальність розглядалася як злочин, хвороба та антигромадське відхилення від норми і каралася аж до тюремного ув'язнення.

Так, усе це відбувалося в Португалії лише 47 років тому, чи так справедливо очікувати від португальців якогось вільного, творчого, гнучкого типу мислення, прийняття ЛГБТ, інноваційних думок? Якщо ви розмовляєте з людиною, якій 60 років, то вона жила за часів диктатури, а якщо ви розмовляєте, з людиною, якій 30 – 40 років, то її виховали батьки, які жили за часів Салазара. Саме тому минуло ще замало часу, щоб португальці оговталися від укладу того часу і вийшли на більш інноваційний і сучасний шлях розвитку. Іноді ви почуєте жорсткі глузування щодо ЛГБТ (докладніше про це ми писали в рамках цієї статті), часто траплятимуться історії домашнього насильства та поганого ставлення до жінок (в яку, на жаль, потрапила Фатіма, про яку ми розповіли ось у цьому відео) та інші ситуації, які не вкладаються в голові у людей у ​​21 столітті. Давайте виявимо трохи терпіння і дамо країні оговтатися від її історичного минулого. Ті, хто іммігрував до Португалії 20-30 років тому, кажуть, що країна дуже сильно змінилася за цей час. І це тільки початок! Тож давайте будемо толерантними.

 

Висновок

Якщо ви тільки плануєте імміграцію до Португалії або вже живете тут, то важливо з повагою ставитися до мешканців країни, їх історії та цінностей. Як просто зробити якесь загальне твердження та повісити ярлик одразу на всю націю! «Португальці не вміють працювати», як часто цю фразу можна почути в соціальних мережах… А що ви скажете про тисячі португальців, які працюють на будівництві в Німеччині, Франції та інших країнах не покладаючи рук, викладаючись на 200%, заробляючи гроші, щоб якось повернутися до Португалії? Вони теж не вміють працювати чи вони не португальці? Оціночні судження небезпечні, перш за все для нас самих, так що я сподіваюсь, що мені вдалося уникнути їх у рамках цієї статті, адже я підкріпила свій особистий досвід реальними історичними та соціокультурними фактами.

Мене часто питають «які вони, португальці?». Можу відповісти лише одне – вони такі ж люди, як і ми з вами. Важливо вміти бачити переваги та вчитися в інших національностей, брати найкраще з того, що є в їхньому менталітеті. Веселі і безтурботні, радіючі життю і люблячі свою країну… Нам абсолютно точно є чому повчитися у мешканців Португалії!