Зараз у Лісабоні проходить Європрайд 2025 — з 14 по 22 червня. Це відбувається вперше в країні, де розмовляють португальською мовою. Європрайд — це найбільша щорічна пан'європейська подія, присвячена правам і культурі LGBTQIA+ спільноти. Вона включає не лише яскравий прайд-парад (21 червня), а й безліч культурних, політичних та освітніх заходів, спрямованих на просування рівних прав, підвищення видимості спільноти, боротьбу з дискримінацією та зміцнення солідарності в Європі. Лісабон із 1997 року, зазвичай у червні, також проводить свій щорічний парад гордості — Arraial Lisboa Pride.
У рамках цієї теми, якщо ви вже проживаєте в Португалії, просимо вас пройти наше опитування (англійською мовою). Ми вже збираємо відповіді для цієї статті, але хотіли б і надалі дізнаватися думку мешканців країни щодо ставлення суспільства до прав квір-людей.
До речі, результати нашого опитування показали, що 86,5% учасників вважають прайд-паради важливими для суспільства. У коментарях багато хто уточнював: для них це не просто яскраве шоу, як думають деякі, а насамперед форма активізму й боротьби за видимість. Такі події показують, що квір-люди — це частина суспільства, з тими ж правами та почуттями, як і всі інші. Хоча, звісно, трохи веселощів, кольору та маскараду — це також невід'ємна частина свята.
Але повернімося до нашої теми. Європрайд став приводом для нашого дослідження сучасних прав і свобод LGBTQIA+ у Португалії — країни, яка вважається однією з найбільш толерантних у Європі. Це, наприклад, показано в Rainbow Map — рейтингу 49 європейських країн за рівнем правової та політичної практики щодо представників LGBTQIA+ спільноти, де 0% означає повну відсутність прав, а 100% — найвищий рівень захисту прав квір-людей. Португалія посідає 11-те місце з показником 66,99%, поступаючись, наприклад, Данії з її 80,10%, при середньому рівні в ЄС — 51,13%.
У проведеному нами опитуванні, де лише близько половини учасників ідентифікували себе як квір-люди, 70% зазначили, що ніколи не стикалися з дискримінацією на ґрунті гендерної ідентичності чи сексуальної орієнтації. При цьому 60% вважають, що такої дискримінації в країні взагалі немає або вона незначна, ще 20% оцінюють її рівень як помірний.
У цій статті ми розглянемо кілька ключових аспектів:
- Законодавство, що стосується прав і можливостей для квір-людей;
- Політика: погляди правлячих партій;
- Імміграційні та правозахисні питання: які існують можливості для імміграції та чи може людина отримати захист у Португалії через переслідування за ознакою сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності;
- Активність і підтримка спільноти: які організації діють у країні, де шукати допомогу та інформацію;
- Ставлення суспільства: як загалом суспільство ставиться до LGBTQIA+ та наскільки безпечно квір-люди почуваються у повсякденному житті.
Усі ці теми допоможуть краще зрозуміти, що стоїть за гаслами та прапорами, і чи дійсно Португалія залишається однією з найбезпечніших країн Європи для LGBTQIA+ людей. А якщо ви хочете дізнатися більше про історію спільноти в Португалії, можете звернутися до цієї статті або цієї — у них подано хронологію найважливіших подій.
Законодавство для квір-людей
Слід зазначити, що в багатьох аспектах підтримки квір-спільноти Португалія є однією з найпрогресивніших країн. Абсолютно всі люди мають рівні права. Наприклад, трансгендерні особи можуть проходити військову службу, а гомосексуальні чоловіки можуть бути донорами крові без будь-яких обмежень.
Ще у 2001 році країна гарантувала однакові юридичні права для одностатевих пар при укладенні цивільного союзу, а повна легалізація одностатевих шлюбів відбулася вже у 2010 році (Lei n.º 9/2010, de 31 de maio). Одностатеві пари в Португалії мають ті самі права, що й різностатеві, зокрема право ділити відпустку по догляду за дитиною та бути офіційно зазначеними в свідоцтві про народження. Їм доступна сімейна медична страховка, відкриття спільних банківських рахунків, спадкування за спрощеною процедурою без податку, право на возз’єднання сім’ї для легалізації статусу, спільне володіння майном, сімейні податкові пільги, а також доступ до медичної інформації партнера і право приймати рішення в екстрених ситуаціях. До речі, шлюб у Португалії можна укласти онлайн.
У 2016 році до закону було внесено поправку, яка скасувала дискримінацію щодо усиновлення дітей одностатевими парами (Lei n.º 2/2016, de 29 de fevereiro).
У 2018 році було ухвалено закон про право на юридичне визнання гендеру без обов’язкової медичної діагностики чи хірургічного втручання (Lei n.º 38/2018, de 7 de agosto). Тобто будь-який громадянин віком від 16 років має право змінити в офіційних документах стать і ім’я на основі особистої заяви, без медичних або психіатричних довідок. Закон також захищає інтерсекс-людей (тих, хто народився з природними варіаціями статевих ознак, що не відповідають загальноприйнятим уявленням про “чоловіче” або “жіноче” тіло), забороняючи необґрунтовані медичні втручання у немовлячому віці без вагомих показань.
Зазначимо не лише закони, що гарантують права, а й ті, що забезпечують захист:
- Конституційна гарантія рівності та заборона дискримінації, зокрема за ознакою сексуальної орієнтації (Constituição da República Portuguesa – Artigo 13.º);
- Заборона дискримінації на робочому місці за сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю або з інших підстав (Código do Trabalho – Artigo 24.º e seguintes);
- Закон, що містить положення про злочини на ґрунті ненависті, підбурювання до дискримінації та посилення відповідальності за злочини, вчинені з мотивів ненависті на основі сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності (Código Penal – Artigos 132.º, 240.º e 246.º).
На нашу думку, наявність прогресивних законів — це вже більше ніж половина шляху до більшої толерантності в суспільстві. Якщо ви належите до квір-спільноти та шукаєте країну для імміграції, дуже важливо обрати ту, яка не обмежуватиме ваші громадянські та загальнолюдські права через орієнтацію чи гендерну ідентичність, а навпаки — захищатиме від незаконних дій з боку неадекватних мешканців.
Ситуація з правами квір-спільноти в ЄС залишається неоднорідною: у низці країн досі не узаконені одностатеві шлюби або навіть цивільні союзи, гомосексуальним чоловікам можуть відмовляти у донорстві крові, а трансгендерним людям — у праві проходити військову службу. У межах нашого опитування ми запитали, чи повинна Європа прагнути до єдиного стандарту прав і свобод для LGBTQIA+ людей. Від 75% до 79% респондентів відповіли ствердно щодо різних питань. Решта вважає, що кожна країна має право самостійно визначати свою внутрішню політику, і це не обов’язково означає негативне ставлення до самої теми. А що думаєте ви?
Вплив політики
Погляньмо, як виглядає політичний розклад у червні 2025 року:
- Альянс “Democratic Alliance” (AD): правоцентристи, 91 місце в парламенті;
- Chega: ультраправі популісти, 60 місць;
- Соціалістична партія (PS): 58 місць;
- Інші фракції, включаючи LIVRE, Лівий блок (BE), PAN тощо, менш значимі в контексті LGBTQIA+.
Коротко розглянемо загальне ставлення цих партій до прав LGBTQIA+.
Демократичний альянс (AD):
До нього входять PPD/PSD (Partido Social Democrata), CDS–PP та PPM. Із 91 місця в парламенті, яке отримав альянс, 89 належить PSD, тому зосередимося саме на цій партії.
PSD офіційно підтримує правову рівність LGBTQIA+ людей і виступає проти дискримінації, наголошуючи на своїй історичній ролі у декриміналізації гомосексуальності в 1982 році. Водночас партія часто піддається критиці за наявність більш консервативних голосів у її складі та за відмову підтримувати деякі ініціативи лівих партій, що стосуються квір-питань. Прикладом є ситуація із законом про заборону “конверсійної терапії”: PSD спочатку підтримала ідею, але проголосувала проти фінальної редакції, мотивуючи це юридичними недоліками тексту. Основні розбіжності між PSD і лівими полягають не стільки в цілях, скільки в методах і риториці.
Chega:
Андре Вентура, лідер партії Chega, критикується за авторитарну риторику та висловлювання, які правозахисні організації (зокрема ) та частина суспільства вважають ксенофобними й гомофобними. Водночас розглянемо його позицію щодо нашої теми.
Він стверджує, що “гомосексуальність нікого не принижує” і демонструє підтримку одностатевим шлюбам, додаючи, що у його партії є люди з різною сексуальною орієнтацією, “навіть іноді” у керівництві. “У мене багато друзів-гомосексуалів, дехто з них — найяскравіші особистості, яких я коли-небудь зустрічав, які дуже добре про мене відгукуються й розуміють, що я ніколи не був агресивним щодо гомосексуалів чи ЛГБТ-спільноти”.
Щодо гендерної ідентичності він вважає, що це не про права людини, а про право на трансформацію, яке не є загальнолюдським.
Лідер партії також виступає проти прайд-парадів, аргументуючи це тим, що марші та подібні рухи “намагаються нав’язати, особливо дітям і молоді, моделі та ідеї, які не відповідають португальському суспільству”.
При цьому частина партії, попри позицію свого лідера, налаштована ще більш радикально щодо прав і свобод квір-спільноти.
За результатами нашого опитування, де 45% респондентів ідентифікують себе як квір-люди, 74% висловили занепокоєння зростанням популярності Chega в контексті прав LGBTQIA+, а 21% вважає, що суттєвих змін у правах і свободах не буде.
Соціалістична партія (PS):
Підтримує конкретне законодавство щодо захисту прав LGBTQIA+. Активно виступає за заборону практик “конверсії” та реформи у сфері гендерного самовираження.
У січні 2024 року парламент Португалії ухвалив Закон n.º 15/2024, який забороняє та передбачає покарання (до 3 років ув’язнення та штраф) за будь-які практики, спрямовані на примусову зміну сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності чи самовираження — так звану “конверсійну терапію”. Закон був ініційований групами депутатів, включаючи PS, BE, Livre та PAN.
Також саме ця партія підтримала згаданий раніше закон про юридичне визнання гендеру без необхідності медичного діагнозу або операції (Lei n.º 38/2018, de 7 de agosto).
На цей момент ми можемо зробити висновок, що основним правам і свободам навряд чи загрожує небезпека з боку нинішнього складу парламенту, хоча можливі дискусії щодо таких тем, як інтеграція певних матеріалів у шкільну програму, включення операцій зі зміни статі до страховки тощо.
Показовим є те, що серед політиків є відкриті квір-люди. Наприклад, Граса Фонсека (PS), обіймала посаду міністерки культури (2018–2022) в уряді Антоніу Кошти та є однією з перших відкритих гомосексуалок в уряді Португалії. Або Фабіола Кардозу (BE – Лівий блок), депутатка з 2019 року, відкрита лесбійка та активістка, активно виступає з питань прав квір-людей, антирасизму та освіти. Або Міґел Вале де Алмейда (PS), був депутатом Європейського парламенту (2009–2011) і є першим відкритим геєм у португальському парламенті.
Імміграційні та правозахисні питання
Людям LGBTQIA+ доступні всі форми легалізації в Португалії, які існують: через возз’єднання сім’ї (D6), робочу візу (D1), навчальні візи (D4, D5), TechVisa (для висококваліфікованих IT-фахівців), візу для стартапів (Startup visa), підприємців (D2), висококваліфікованих спеціалістів (D3), фрилансерів (D8), осіб із пасивним доходом (D7), “золоту” візу, а також на підставі біженства (нарівні з расою, релігією, національністю та політичними переконаннями).
Окремо хочемо зупинитися на питанні отримання притулку в Португалії. Якщо особа зазнає загроз, насильства, примусового “лікування”, кримінального переслідування, вона може подати запит на притулок у Португалії на підставі належності до вразливої соціальної групи. Детальну інформацію кількома мовами щодо отримання захисту можна знайти на сайті AIMA.
LGBTQIA+ біженці, особливо з країн, де гомосексуальність або трансгендерність переслідуються законом (наприклад, Іран, Нігерія, Росія, Уганда тощо), можуть отримати міжнародний захист (статус біженця) або субсидіарний захист.
Статус біженця (Refugiado) надається тим, хто зазнавав (або обґрунтовано побоюється зазнати) особистого переслідування через переконання, походження, релігію, політичну позицію чи належність до певної соціальної групи, зокрема LGBTQIA+. Це визнання за Женевською конвенцією, яке забезпечує повноцінний захист, довгострокові права та шлях до громадянства. Видається на 5 років із можливістю подати на постійне проживання або громадянство.
Субсидіарний захист (Proteção Subsidiária) застосовується, якщо людина не підпадає під визначення біженця, але повернення до рідної країни становить загрозу для життя чи гідності — наприклад, через війну, тортури, смертну кару або загальне насильство. Це «захист другого рівня», тимчасовий, але такий, що забезпечує основні права. Видається на 3 роки з можливістю продовження. Отримання ПМП чи громадянства, возз’єднання сім’ї — можливе, але за складніших умов.
Обидва статуси надають право жити та працювати в Португалії, проте статус біженця є стабільнішим і довгостроковим. Обидва можуть бути відкликані, якщо зникають підстави для переслідування або ризику.
У нашому опитуванні, де половина респондентів є португальцями, 85% повністю погоджуються, що захист для LGBTQIA+ має існувати, а 9,5% згодні, але лише для крайніх випадків.
Активність і підтримка спільноти
У Португалії діють НПО та ініціативи, які допомагають LGBTQIA+ мігрантам і резидентам. Якщо вам потрібна допомога, захист або ви просто хочете познайомитися з близькими за духом людьми, ви можете звернутися до однієї з таких організацій:
- ILGA Portugal. Базується в Лісабоні. Заснована в 1997 році й є найбільшою організацією в Португалії, яка захищає права квір-людей. ILGA проводить культурні й політичні заходи, а також надає безкоштовні послуги, зокрема юридичну підтримку та психологічну допомогу.
- Clube Safo. Заснований 1996 року в Авейру. Організація підтримує й захищає права лесбійок. Проводить культурні заходи, створює політичні ініціативи, а також простір для діалогу, обміну думками й висловлення вимог.
- Opus diversidades. Існує з 1997 року. Зосереджується на підтримці LGBTQIA+, а також допомагає мігрантам і жінкам, борючись проти антиіммігрантської та сексистської політики. Може надати прихисток, психологічну допомогу, підтримку з інших питань. Має проєкт для літніх представників квір-спільноти.
- Casa T Lisboa. Проєкт-будинок для транс-мігрантів, створений у Лісабоні під час пандемії. Ініціатива не має державного фінансування й підтримується через краудфандинг на платформі Gofundme.
- TransMissão. Спільнота транс- та небінарних осіб, які захищають свої права. Є частиною комітету щорічного прайд-параду, організовує заходи в Алмаді, зокрема Wardrobe Discovery, де люди можуть безпечно обирати стиль одягу.
Існують й інші організації — рекомендуємо шукати потрібну вам допомогу через пошукові системи або мережу контактів.
Багато правозахисних і благодійних організацій також мають напрями підтримки LGBTQIA+ спільноти. Наприклад:
- Associação Plano i. Базується в Порту.
- CIG (Comissão para a Cidadania e Igualdade de Género). Базується в Лісабоні.
Ставлення суспільства
У завершальному блоці статті хочемо поговорити про ставлення звичайних португальців і резидентів до квір-людей та питань, що стосуються їхніх прав. Чи встигає населення за прогресивними законами?
У Португалії спостерігається відносно високий рівень толерантності й прийняття. За даними Eurobarometer 2019, 78% португальців підтримують рівні права для LGBTQIA+ людей. Це число стабільно зростає.
У країні є міста для життя й райони для відпочинку, які дуже популярні серед спільноти: Лісабон (особливо Principe Real і Bairro Alto), Порту (східна частина вулиці Oliveiras і південь Conceição), Алгарве (Фару, Тавіра з Barril Naturist Beach), Алмада та Капарика. У цих локаціях рівень толерантності потенційно ще вищий.
Звернімося до свіжішого дослідження — Gay Travel Index 2025, яке публікується з 2012 року. Індекс щорічно оцінює правову ситуацію та умови життя членів квір-спільноти. Португалія щороку входить у верхні рядки рейтингу. Україна, наприклад, у 2025 році посіла 66-те місце.
Імовірно, у малих містах, серед літніх людей або мігрантів із третіх країн можуть зберігатися консервативні установки й латентна гомофобія. Як правило, такі люди, за даними нашого опитування, здебільшого обмежуються словами у публічному просторі чи соцмережах. Щодо реальних злочинів на ґрунті ненависті ми з'ясували, що у 2023 році влада зафіксувала 347 випадків дискримінації та розпалювання ненависті, що на 77 більше, ніж у 2022 році. Але ці цифри охоплюють усі причини ненависті — релігійні, расові тощо.
У Португалії траплялися й протести проти LGBTQIA+. Наприклад, акція “проти гендерної ідеології в школах” у 2024 році в Лісабоні — участь узяли близько 100 людей. Інший випадок — в Еворі, коли екстремістське угруповання Reconquista спробувало зірвати місцевий міні-прайд, вигукуючи гасла й вступаючи в сутички з поліцією та учасниками.
Такі протести залишаються малочисельними (десятки або сотня учасників) і виглядають маргінально на фоні десятків тисяч учасників прайдів. Проте вони свідчать про існування організованих консервативних груп. Водночас поліція та громадські організації їх або стримують, або ігнорують, і жодна з основних парламентських партій їх не підтримує.
Ми намагалися надати вам вичерпний огляд поточної ситуації для LGBTQIA+ людей. На нашу думку, Португалія — одна з найкращих країн для квір-спільноти.
